Як вивчати дві іноземні мови у школі
Сьогодні саме життя дає новий імпульс до міжнародної взаємодії, створюючи передумови для модернізації національних систем мовної освіти. У даний час фахівці, які розробляють основні положення методики навчання другої іноземної мови, керуються рекомендаціями, сформульованими Радою з культурної співпраці Ради Європи у сфері сучасних мов, що знайшли своє віддзеркалення у фундаментальному документі "Le Cadre europeen commun de reference роur les langues: apprendre, enseigner, evaluer" (CECR).
Мовна політика Ради Європи спрямована на збереження й розвиток європейської культурної та мовної спадщини, стимулювання європейців до вивчення мов, розширення повсякденних і ділових контактів різного рівня, що повинно сприяти утвердженню таких принципів мирного співіснування, як взаєморозуміння, терпимість, пошана, і, як наслідок, привести до стабільності та покращення соціального клімату в Європі й у всьому світі.
Виходячи з цього, головною метою навчання як першої, так і другої іноземної мови в середній школі стає розвиток в учнів здатності та готовності до міжкультурного спілкування. Якість і глибина міжкультурного спілкування залежать від ступеня сформованості іншомовної комунікативної компетентності та всіх її складових (лінгвістичної, соціолінгвістичної та прагматичної).
Основним орієнтиром і критерієм у цьому питанні служить загальноєвропейська система рівнів володіння іноземною мовою (від елементарного до вільного), що містить докладний опис комунікативних умінь у всіх видах мовної діяльності для кожного етапу.
Те, що треба вивчати англійську мову, думаю, сумнівів сьогодні ні в кого не викликає. Для тих, хто пов’язує свою майбутню кар’єру з європейськими компаніями, дуже перспективна французька. На жаль, в українських школах французька мова втратила позицію першої іноземної мови через цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних причин, однією з яких є домінуюча роль англійської мови, що завоювала статус мови міжнародного спілкування.
Розсилка новин
У даний час французька мова все міцніше займає позицію другої іноземної мови. Це пояснюється як традиційним інтересом до історії та культури Франції, так і тим, що французька мова, як і раніше, затребувана як мова дипломатії та міжнародних контактів різного характеру. Міжнародний престиж, суспільна й освітня значущість французької мови досить високі.
Французька ‑ єдина державна мова Франції, Монако та Гаїті й одна з таких у Бельгії (поширена на сході країни), Швейцарії (на заході, перш за все кантон Женева), Канаді (східна провінція Квебек), Люксембургу, Андоррі, Вануату та численних державах Африки. Французька залишається практично єдиною, що намагається мати хоч якусь конкуренцію з англійською як мова міжнародного спілкування.
Це мова, якою розмовляють у всьому світі. Більше 200 мільйонів осіб на п’яти континентах розмовляють французькою мовою. Французька – друга за популярністю (після англійської) мова, що вивчається як іноземна. Французька – дев’ята серед мов, якими розмовляють у світі.
Це мова кар’єри. Розмовляти французькою й англійською – це козир, здатний примножити шанси знайти роботу на міжнародному ринку праці. Знання французької мови відкриває двері французьких підприємств як у Франції, так і за її межами в усіх франкомовних країнах (Канада, Швейцарія, Бельгія, низка африканських країн). Франція знаходиться на п’ятому місці в торгівлі у світі та на другому в іноземних інвестиціях, тобто є найбільшим діловим партнером.
Це мова культури. Французька – інтернаціональна мова кулінарії, моди, театру, образотворчого мистецтва, танцю й архітектури. Знати французьку – значить мати доступ до оригінальних текстів великої літератури, а також до кінематографа та пісні. Французька – це мова Віктора Гюго, Едіт Піаф, Жан-Поля Сартра, Алена Делона… та Зінедіна Зідана!
Це мова подорожей. Франція – найвідвідуваніша туристами країна (більше 70-ти мільйонів туристів на рік). Зі знанням французької набагато приємніше подорожувати Францією (у Париж і на Лазурний Берег, на засніжені вершини Альп і суворими берегами Бретані), а також з’явиться можливість краще зрозуміти французьку культуру, менталітет і "мистецтво життя" на французький лад. Французька стане у пригоді й в Африці, Канаді, Монако, на Сейшелах.
Це мова вищої освіти. Зі знанням французької мови можна поступити у престижні університети та вищі школи Франції. Студенти, які знають французьку мову, можуть розраховувати на стипендію французького уряду при навчанні на третьому ступені вищої освіти за всіма дисциплінами й отримати диплом міжнародного зразка.
Це альтернативна мова міжнародного спілкування. Французька – робоча й офіційна мова ООН, ЄС, ЮНЕСКО, НАТО, Міжнародного Олімпійського комітету, Міжнародного Червоного хреста та багаточисленних міжнародних правових організацій. Саме французькою мовою розмовляють у всіх трьох містах, де розташовуються органи управління Європейського Союзу, – у Страсбурзі, Брюсселі та Люксембургу.
Це мова для знайомства зі світом. Французька – третя мова в Інтернеті (після англійської та німецької). Розуміти французьку – значить знати іншу точку зору на те, що відбувається, спілкуючись із франкофонами по всьому світу, читаючи, слухаючи, дивлячись масмедіа французькою мовою (TV5, France 24, Radio France Internationale).
Це мова, приємна для вивчення. Французька — мова, яку нескладно вивчити. Після невеликого зусилля з вашого боку, можна швидко досягти рівня, що дозволяє спілкуватися французькою.
Ця мова – місток до інших мов. Знаючи французьку мову, легко вивчити інші мови, особливо ті, що належать до романської групи (іспанська, італійська, португальська, румунська, молдавська), а також англійська, оскільки 50% сучасного англійського словника складають французькі за походженням слова.
Це мова любові та логіки. Вивчати французьку мову приємно, оскільки це красива, багата й мелодійна мова, яку часто називають мовою любові. З іншого боку, французька – аналітична мова, яка структурує думку й розвиває критичне мислення.
Вивчення двох іноземних мов у контексті шкільної освіти – це реальність і потреба сьогодення. До цієї проблеми прикована увага педагогів, методистів, лінгвістів. Метою мовної освіти у глобальному масштабі стає розвиток поликультурної й багатомовної особи, у тому числі через формування її комунікативної компетентності, що проявляється у здатності та готовності здійснювати спілкування засобами іноземної мови на міжкультурному рівні в широкому культурологічному аспекті.
Заняття іноземною мовою мають не тільки повчальну мету, а і розвивальну: тренують пам'ять, розширюють світогляд, знайомлять з іншою культурою. Тому навіть якщо цю мову дитина не використовуватиме в майбутньому, уроки другої мови не стануть даремними. Дуже важливо, щоб дитина бачила, що ця мова – засіб спілкування багатьох людей, а не тільки предмет у школі. Крім того, для підлітків важливо виділитись, і рідкісна мова може бути одним з мотивів для цього.
Поліглоти відзначають, що найважча мова – перша, а всі інші даються легше. У багатьох мовах є схожі слова, часто схожі граматичні конструкції. Наприклад, якщо дитина зрозуміла в англійській мові таку категорію, як певний і невизначений артикль (яка відсутня в російському), то у французькій мові ця тема буде засвоєна набагато швидше.
Дитині легше вивчати другу мову завдяки методам, які вона засвоїла у процесі вивчення першої мови. Французька та англійська належать до різних груп (романської й німецької), але граматична будова, не кажучи вже про багато латинських запозичень у лексичному складі, у них схожа, тому учню, який вивчав англійський, буде набагато легше вивчити французьку. Крім того, у кожній мові є свої "легкі сторони". Десь простіше граматика, десь правила читання, десь вимова.
Які основні відмінності у викладанні іноземної мови як другої в порівнянні з першою?
Тут є одна тонкість. Неначебто все те ж саме – знову вивчаємо іноземну мову, але все відбувається трохи інакше, саме коли людина починає вивчати другу іноземну мову. Коли ми вивчаємо першу, ми ще зовсім не розуміємо, що таке іноземна мова, і знання іноземної мови збирається в нас у голові як пазл, ми довго щось вивчаємо, перш ніж у нас у голові складається картина мови, її система, плюс тренінг, автоматизм. Коли людина починає вивчати другу мову, у неї вже є досвід, уявлення про цю систему. Якщо ви знаєте англійську, вам уже не треба пояснювати, що таке артикль або привід, тобто з'являється маса речей, які людина вже знає, тому що вона уже досить досвідчений учень. Він знає про себе якісь речі: як він краще запам'ятовує слова, яким чином він буде більш успішним.
Тому збільшується свідома складова навчання, тобто дуже багато що сприймається на свідомій основі, тому процес прискорюється. Знайомство із французькою мовою починаємо з ознайомлення учнів з культурним портретом країни. З поняття "франкофонія" аналог в англійській (English-speaking countries) англомовні країни, походженням народу. Приступаючи до вивчення французької мови, діти вже знають сотні французьких слів (макіяж, візажист, тет-а-тет, бульйон, гарнір, кутюр, багаж, дежавю).
Розповідаю, що французька походить від латинської і входить у романську групу мов, до якої також відносяться такі важливі мови світового значення, як іспанська, італійська.
Багато чинників полегшують роботу з навчанню другої іноземної мови.
В учнів уже сформовані загальноучбові уміння, а саме:
працювати в різних режимах (індивідуально, у парах, у групах);
спостерігати, порівнювати, співіставляти, аналізувати, аргументувати;
розпізнавати, диференціювати мовні явища та слова (артиклі, імена власні, структуру пропозиції, дієслово-зв'язка);
планувати вислів, розуміти іноземну мову на слух, спілкуватися з одним чи кількома співбесідниками;
користуватися словником, застосовувати інтуїцію, здогадку, маніпулювати словотворчими ознаками.
Усі ці вміння й навички вже прищеплені вчителями англійської мови. Треба тільки вміло використовувати ці вміння. Уже із самого початку учень усвідомлює, що вивчення другої іноземної не такий уже і складний процес, якщо знати першу іноземну і використовувати ці знання при оволодінні другою. Практика навчання іноземних мов показує, що труднощі оволодіння кожною новою іноземною мовою убувають приблизно удвічі в порівнянні із зусиллями, що затрачують на вивчення першої іноземної мови.
Позитивне перенесення може мати місце на трьох рівнях:
на рівні мовно-мислительної діяльності: чим більшою кількістю мов людина володіє, тим більше розвинуті її мовно-мислительні механізми, такі як пам'ять, зорове та слухове сприйняття;
на рівні мови ‑ схожі лінгвістичні явища в першій іноземній мові, на рівні навчальних умінь, якими учень оволодів, у процесі вивчення першої іноземної мови;
на рівні навчальних умінь, якими учень оволодів, у процесі вивчення першої іноземної мови і які переносяться ним на оволодіння другої іноземної мови та полегшують процес засвоєння.
Урахування цих умінь і навичок дозволяє розробляти вправи, що готують учнів до читання автентичних текстів. Перш за все це вправи на зорове сприйняття цілих слів і на мовну здогадку про їх значення за домінуючими ознаками.
Обсяг курсу другої іноземної мови компенсується значним лінгвістичним досвідом учнів, придбаним при вивченні рідної та першої іноземної мов. Цей чинник є істотним у методиці навчання, оскільки по суті саме досвід учня визначає особливості навчання другої іноземної мови. Цей досвід характеризується синтезом знань, умінь і навичок, отриманих раніше, й має позитивний вплив на засвоєння другої іноземної мови, не дивлячись на наявність дії першої, що інтерферує.
Істотним у методиці викладання другої іноземної мови є врахування психологічних особливостей учнів. Навчання французької мови в нашій школі починається в ранньому підлітковому віці ‑ в 11 років із 5-го класу.
Оволодіння складними інтелектуальними операціями та збагачення понятійного апарату роблять розумову діяльність більш стійкою та ефективною, наближаючи її в цьому відношенні до діяльності дорослого. Із цієї причини імітаційно-інтуїтивні прийоми в навчанні другої іноземної мови поступаються місцем аналітичним формам роботи, узагальненню, систематизації, порівнянню мовних фактів.
Неодмінною умовою ефективності процесу навчання другої іноземної мови є її когнітивно-комунікативний характер, що припускає усвідомлене засвоєння. Головне місце відводиться завданням пізнавального характеру.
При навчанні другої іноземної мови дуже важливо використовувати сучасні освітні технології, до цього зобов'язують і навчальні посібники, й інтенсивність процесу навчання ‑ дві години на тиждень. При цьому зменшується частка репродуктивної діяльності в навчальному процесі, що можна розглядати як ключовий момент в навчанні іноземних мов узагалі.
До таких технологій можна віднести, наприклад: проблемне навчання; колективне навчання; різнорівневе навчання; дослідницькі методи навчання; проектні методи навчання; технологію дебатів; технологію ділових, рольових та інших видів ігор; навчання у співпраці; технологію дистанційного навчання.
Починаючи із 5-го класу, усі ці технології на тому чи іншому рівні впроваджуються на уроках і в позаурочний час. Учні захищають свої проекти, проводять свої дослідження, виступають в якій-небудь ролі, пропонують свій варіант рішення проблеми з урахуванням вікових і мовних можливостей. Природно, комунікативна спрямованість навчання при цьому зберігає своє пріоритетне значення. Успішне оволодіння другою іноземною мовою залежить від того, наскільки забутий той факт, що вона друга, що, незважаючи на всі труднощі й не звертаючи увагу на брак мовних коштів, учні борсаються і випливають.
Слід зазначити, що успішне навчання другої іноземної мови залежить не тільки й навіть не стільки від засвоєння матеріалу навчального посібника, скільки від ступеня занурення в "життя із французькою", участь в іншомовному житті не тільки на англійській, а й на французькій мові.
При навчанні другої іноземної мови є ще більше передумов, ніж при навчанні першої, завдяки наявності досвіду вивчення іноземної мови, більш пізньому початку навчання й, тим самим, більш усвідомленому підходу до вивчення мови.
Таким чином, можна враховувати індивідуальні особливості учня й диференціювати навчання, ураховуючи рівень вивченої першої мови. Для одних учнів треба створювати умови для більш швидкого просування, іншим давати можливість для повторення та тренування. Дуже важливі принципи економії та інтенсифікації навчання. Процес оволодіння французькою мовою можна значно інтенсифікувати, якщо учні мають високий рівень володіння англійською мовою.
Чинники, що сприяють економії часу та інтенсифікації процесу навчання:
володіння латинським шрифтом скорочує період альфабетизации і зводить його до роз'яснення та засвоєння відмінностей звуко-буквених відповідностей у французькій та англійській мовах, графічного і звукового образу слова;
наявність значного потенційного словарного запасу. Слова англійської мови, що мають схожість із французькими, прямі запозичення з англійської мови, інтернаціоналізми полегшують процес навчання читання і сприяють більш швидкому оволодінню французькою лексикою;
швидке просування у сфері читання сприяє більш швидкому розвитку соціокультурної компетентності;
при оволодінні всіма мовними засобами, включаючи граматичні, фазу орієнтування при навчанні французької мови можна скоротити і здійснювати самостійно, наприклад, за допомогою завдань типу "Виведи правило".
Найголовнішим при вивченні іноземної мови у школі є, безумовно, розвиток навичок усної мови, аудіювання. Але не можна випустити з уваги й такий важливий аспект вивчення іноземної мови, як письмо. Програмами відводиться дуже мало часу на вивчення граматики й орфографії. Що може зробити в таких умовах учитель? Застосувати метод індивідуальних завдань, який має велике значення для ефективного засвоєння нового матеріалу різними групами учнів.
За допомогою індивідуальних завдань учитель може заповнити пропуски у знаннях учнів, проводячи більш ретельний контроль засвоєння того, що вивчається.
Вивчення іноземної мови ‑ це багатократне повторення одного і того самого, іноді до оскоми та нудоти. Те, що сьогодні дається дітям насилу, завтра стане звичним, і фрази, які зараз вони не можуть відтворити, заздалегідь не замислюючись, незабаром відскакуватимуть від зубів ‑ пам'ять послужливо відкриє для них свої засіки.
Найбільше позитивне перенесення з англійської мови у французьку спостерігається у сфері лексики, оскільки більшість слів англійської мови запозичена із французької та латинської мов. З іншого боку, за останні десятиріччя значна кількість англіцизмів проникла у французьку мову, особливо у сфері економічної, технічної термінології, назв побутових предметів.
Велика кількість слів спільного кореня, інтернаціоналізмів полегшує запам'ятовування, розуміння як письмової, так і звучної мови у французькій сприяє здогадці про значення незнайомих слів, що мають схожість з відповідними англійськими словами, поповнюючи таким чином потенційний лексичний запас учнів і полегшуючи навчання рецептивних видів мовної діяльності, особливо в читанні.
Проте пізнавання слів загального кореня у звучній мові (при аудіюванні) відбувається не так просто, як при читанні, через відмінності у вимові в англійській і французькій мовах. Тому при формуванні механізму пізнавання слів загального кореня в мові необхідні спеціальні вправи, спочатку із зоровою опорою, потім без неї. При ознайомленні з новими лексичними одиницями особливу увагу необхідно приділяти саме вимовній стороні слів спільного кореня, оскільки саме у вимові цих слів проявляється найбільший вплив інтерференції першої іноземної мови (наприклад, перенесення наголосу на перший склад, читання букви g як і тощо).
Що стосується формування бази артикуляції та вимовних навиків, то цій стороні мови приділяємо увагу з перших же уроків, оскільки вона найбільш схильна до впливу вже сформованих фонетичних навичок, що інтерферуються, у першій іноземній мові. Наприклад, напружене вимовлення звуку [u], вимовлення звуку [у] з передуванням йому напівголосних [j], як в англійській мові, вимовлення згідних [d], [t] із придихом).
Ретельне тренування протягом усього курсу потрібне також при навчанні інтонації, особливо оповідної, питальної пропозиції, інтонації переліку. Не дивлячись на спільні поняття (висхідний, низхідний тон), інтонація в англійській і французькій мовах відрізняється мелодійним малюнком. Рекомендується відразу ж пояснювати учням поняття ритмічної групи та синтагми, ритмічного наголосу, розчленування мовного потоку, скріплення, зчеплення, звернути увагу на підйом та опускання тону на кінці ритмічної групи, а не кожного знаменного слова.
Негативний вплив першої іноземної мови відображається і у сфері формування орфографічної навички, це більше стосується слів, схожих в англійській і французькій мовах. Зустрічаються наступні помилки: опущення – е на кінці слів, написання у замість i, опущення u у словах, що закінчуються на -geur, -teur.
У сфері граматики теж існує ряд аналогій, які не вимагають формування поняття про явища, такі як утворення множини іменників за допомогою закінчення -s, поняття артикля, наявність дієслова-зв'язки перед прикметником – іменною частиною складового присудка, поняття правильних і неправильних дієслів, утворення складних часів, поняття узгодження часів, утворення пасивного стану, поняття фіксованого порядку слів в пропозиції, інверсії.
Таким чином, при навчанні другої іноземної мови не вимагається інтенсивна робота для формування в учнів уявлень про категорії, відсутні в рідній мові. Проте навіть у загальних категоріях першої і другої іноземних мов існує ряд відмінностей, на які важливо звернути увагу учнів із самого початку.
Наявність загальних рис в мовах сприяє повному перенесенню явищ першої іноземної мови на схожі явища другої іноземної мови, що й викликає помилки: наприклад, правила вживання певного й невизначеного артикля в англійській і французькій мовах в основному співпадають, але в англійській мові перед іменником з передуючим йому прикметником, як правило, уживається певний артикль, а у французькій, за винятком деяких випадків, ‑ невизначений артикль.
Інший приклад: в англійській мові в додаткових умовних після союзів if – якщо, when – коли майбутній час не вживається, тоді як у французькій подібного правила дотримуються тільки після союзу si. У зв'язку з цим може спостерігатись невживання майбутнього часу й після союзу quand: Quand je suis libre, je viendrai chez toi. Проте, подібне перенесення з англійської мови можливе тільки за умови високого рівня сформованості навику вживання даного явища в першому іноземному, оскільки дане явище не співпадає з російською мовою.
У зв'язку з цим інтенсивне тренування вживання додаткових з si у французькій мові може також сприяти закріпленню подібної навички й в англійській мові. Особлива увага при навчанні граматики французької мови як другої необхідно приділити відмінності вживання деяких тимчасових форм дієслова, оскільки вони не мають повного збігу.
Таким чином, не дивлячись на спільність категорій, ряд збігів у понятійній сфері, тренування граматичних явищ другої іноземної мови не повинно бути менш інтенсивним, ніж у першій мові.
З розвитком умінь і навичок у другій іноземній мові, збільшенням обсягу засвоєного мовного матеріалу відбувається постійне зменшення впливу англійської мови на французьку. З часом учні починають усвідомлювати внутрішні закони побудови системи французької мови, формується "відчуття мови".
